Остап Сливинський


Великдень взимку

В повітрі - тіл проміння в'язь.
Губами смокчеш світло
і висотуєш нитки й спіралі.
Вгорі Великдень як вітраж - лиш лязь,
і розлетишся на барвні квадрати.
Опалі
кольори вже стигнуть на снігу.
І фотоапарати
невміло зафіксовують гармонію тугу.
Народження яйця - то кульмінація печалі.

Я смішно заблукав між обома календарями.
Мені ще сніжно, сніг - як той екран:
рухливі тіні розповзаються у плями; п'янить дурман,
як візерунок писанковий. Тоді я стиха засинаю,
і кольорові риби ловляться у руки. Я співаю
вже зовсім пошепки: воскрес Найвищий Пан.

Вібрує обрій, наче напнутий смичок.
В повітрі - струнність тіл, і світло розпадається у спектри,
і сніг - уже й не сніг, всього лиш білість сорочок.


(чужий, чужа)

вночі чужа дитина плете довге вудилище з твого волосся
і чуже безсоння торохкає всередині нас як порожнє відро у криниці
тривожно і чужо танцює плід у твоєму лоні
тривожні його фантазії зашумлять високо над нами як золоте дерево
коли ми станемо змовклі в підніжжі пагорба його п'ятнадцятиліття
і перше його пожадання буде для нас як тьмяна олійна лампа
котра освітлює тільки руки

наші сини повні відваги стоять далеко на північ від нас
як ловчі що трублять в солом'яні роги
знай в мить коли ти торкнешся грудей своїх як чужих
почне навколо нас репетицію німа і повільна оркестра
я обриваю перебиваю себе може я непослідовний

слизькі
береги пам'яті
і раптові
її криниці

але ось картинка з чужої пам'яті:
потяг привозить до міста вояків і чорну моровицю
а на пероні тільки оркестра з сурмами повними пір'я
і під ногами як жовте пір'я раптово чужа вітчизна


Ноктюрн

Ніч проходить повз мене -
пастух із рогом. Ніч оминає. Тепер
річка змінює русло -
смужка синього світла лягає
на простирадло. Ніч уникає мене
і тече пологішим схилом горба.
Бринить нічна тятива. Але піднято міст
і опущено ґрати у брамах.
Ніч безборонна супроти закритих повік.
Річка скрипить на лотоках, не спить жона млинаря.
Бряжчить угорі, як кришталь, мерехтить
на далекім весіллі, де запах тим'яну
й валторни нічних оркестрантів. Та ніч
проходить повз мене - тіні на мурах.
Ніч уникає мене.
Назад