Автопортрет
Я - така геніальна річ,
що мало місця!
Часами мене аж розпирає,
і така геніальна річ, як я,
повинна входити у якісь рамки,
щоб не видати непристойного звука.
Я така геніальна річ,
що слава Богу,
що живу в кишеньковій квартирі,
де до всього рукою подати:
до вікна,
до штанів,
до тарілки,
до квітів
і (що часами найголовніше)
до дверей у найменшу кімнату...
Я така геніальна річ!
Лист Разана Кародефа до потойбічної коханки
З тих пір, як відлітали журавлі
Кудись у вирій і кінчалась осінь,
Що я робив, питаєш? Їв дриглі, -
Був Новий Рік, Різдво було. І в носі
Мені крутило, - я перехворів.
Чи видужати встиг? Бігме, не знаю:
Приймаю делегації щурів,
Приймаю ліки, все, що є, приймаю
Як певну даність. Ні, я не буддист, -
Я їв дриглі з коров’ячого м’яса,
Як вже казав. Не прочитав твій лист.
Та ти й не написала... Маю часу
Неначе вдосталь. Маю журавлів -
Отих, що восени не відлетіли.
Ще маю пера в кожному крилі,
Одним пишу. Пиши і ти, Сивілло.
P.S. Мене тут мають за дебіла.
Іще P.S. А ти у гай ходила?
| |